Основи поетики. Анапест.

Анапест  (грецьк.  andpaistos  —  обернений,  зворотний  щодо  дактиля)  —”  в  античній  версифікації  —  трискладова  стопа  на  чотири  мори,  в  якій  перші  два  —  короткі,  третій  —  довгий.  У  силабо-тонічній  системі  —  трискладова  стопа  з  наголосом  на  останньому  складі  (∪  ∪—).  

Зустрічаємо  А.  у  поезії  О.Пушкіна,  О.Блока,  А.Фета.

Приклад  тристопного  А.:

Пропаду́  от  тоски́  я  и  ле́ни,  
__    __    __/  __    __    __/      __    __    __/  __
Одино́кая  жи́знь  не  мила́,  
__    __    __/  __    __    __/      __    __  __/
Сердце  но́ет,  слабе́ют  коле́ни,  
__        __        __/    __      __      __/  __    __    __/  __
В  каждый  гво́здик  души́стой  сире́ни,  
__        __        __/    __      __      __/  __    __    __/  __
Распева́я,  вполза́ет  пчела́.  
__    __    __/  __      __      __/    __    __    __/  

(А.  Фет)

Одностопний  А.  майже  не  простежується  в  українській  поезії,  окремі  випадки  його  вживання  спостерігаємо  у  гетерогенній  строфі,  наприклад,  у  фольклорно  стилізованому  вірші  М.Вороного:

Покохає  мене  щиро
Незрадливо  —
Усміхнеться  й  мені  доля
Милостиво!

Приклад  двостопного  А.:

Я  дійду  на  зорі
до  найстаршої  брами,
Де  ключі?  У  Дніпрі.
А  Дніпро  —  під  валами.

(В.Герасим’юк)

Зустрічається  тристопний  А.:

Закигиче  розлука  над  нами,
Розчахне  двосистемно  навскіс,
Замордується  лихо  ножами
Чи  зависне  в  петлі  твоїх  кіс.

(І.  Драч)

Чотиристопний  А.  досить  поширений  в  українському  вірші  на  противагу  іншим  розмірам  трискладової  стопи:

Польовою  стежиною  з  дальніх  доріг
Йду  в  село  і  радію  сподіваній  стрічі.
Тільки  ж  каменем  смуток  на  серце  наліг:
Кладовище  побільшало  вдвічі.

(В.  Марочкін)

П’ятистопний  А.,  котрий  витворює  медитативний  настрій:

На  горі  ніби  снігом  біліє  давнезний  собор,
Що  скликає  всі  вірні  серця  вечорами  і  зранку.
Давня  ратуша  в  землю  вростає,  немов  мухомор,
Сивий  майстер  в  льотку  замовляє  вина  філіжанку.

(М.  Рильський)

Шестистопний  А.  —  найменш  популярний  у  сьогоденній  українській  версифікації:

В  тихих  продувах  вітру  цілував  я  змокріле  волосся.
Гуркотів  спорожнілий  трамвай  —  ночі  й  зливі  навстріч.
А  позаду  —  в  пульсуючих  прожилках  листя  неслося,
Мов  колись  і  ніколи…  за  нами  й  над  нами…  всю  ніч.

(П.  Куценко)

А.  з’явився  в  українській  поезії  дещо  пізніше  порівняно  з  іншими  тристопними  розмірами  —  у  другій  половині  XIX  ст.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2018
автор: Теоретик