★★★

Ухопивши  повітря  востаннє,
Не  прикривши    оголені  плечі,
Боса,  п’яна,  пошарпана  вітром,
Помирала  під  крики  лелечі.

В  груди  тисло,  кололо  у  душу,
Заклякали    від  холоду  пальці.
Осінь  ледве  жива  простогнала:
,,  Повертайтесь  весною,  блукальці”

І  упала.  Сніги.  Заметілі
Зупинялося  серце  поволі.
А  думки,  а  думки  височіли
Бо  сильніші  тілесного  болю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2018
автор: Світлана Петренко