Переступила з літа в осінь,
Перегорнула календар.
Але ж яка небесна просинь
Ще виграє з-за сірих хмар!
Впиралось літо, шелестіло
Вітрами теплими впритул.
І золотіти не хотіло,
І не кришило палітур.
Щебече птаство лунко в парі,
Сади у яблуках цвітуть.
А дощ завис в осінній хмарі,
Здається, краплі... переждуть.
І айстри...кольорами грають,
Висвічують уклінно цвіт.
Сягає літо небокраю -
Росою скрапує із віт.
Осіння днино, не тривожся,
Що літу плещемо віват!
Не визначаєм переможця,
Лише радіємо, що так.
Так літо днює, попри осінь
І забарилось не на жарт.
А соняшник проміння й досі
Збирає із небесних кварт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807416
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.09.2018
автор: Тетяна Луківська