Я тільки й те роблю,
Що ноги раню війною.
Повернись з того Сходу,
Поки світ не покрився пітьмою
Для нас.
В мене серце за десяти раниться,
В мене по венах гармати,
Гарчать,
Кричать, як люди,
І не дають вночі спати.
Зі Сходу віє попелом,
Повітря випалює очі.
Я більше ніколи,
Ніколи, ноги війною
Різать не хочу!
Повернись, дихати важко,
Навколо мене люди,
Що нічого не бачать, не чують,
Лиш, тільки засудять.
Та кричать: «Ето Малоросия,
Убирайся от сюда!»
Вернись, я складу кіноповість,
В якій лиш двоє героїв -
То ми.
Видамо всі вірші,
Де не буде слова війни.
Вернись, ми перепишемо історію,
Щоб без болю,
Без почуття вини.
Ми повернемо всіх, хто загинули,
На зламі епохи,
На зламі системи,
На зламі життя.
Мені здавалось,
Що ця війна моя,
Та, насправді ж, не моя.
Вернись з того клятого Сходу,
Щоб їсти сніданки,
Щоб пити чай, каву з вином.
Вернись, щоб просто цілуватись,
Коли не хочеться жити
Нам обом.
Вернись, щоб дивитися на зорі,
Пити лимонад.
Загадувати бажання,
Коли навколо хаос
І яд,
Отруює людей.
Вони ж не винні,
То все гіперболізація
Реальності людською жорстокістю.
Та головне, що не анемія,
Бо гіршого немає за те, щоб забути
Все, в що ми вірили.
Вернись, я зашию всі твої рани
Своєю ніжністю.
Я спалю твою форму,
Нехай не знайдуть тебе
Більше тут.
Вернись тільки з того
Чортового Сходу,
Я буду кращою,
Я стану ліпшою
І сильнішою.
Вернись,
Бо я вдягну твою
Спалену форму,
Й піду на Схід
Стріляти.
І це не будуть кулі,
Стріли, автомати.
Це будуть слова,
Заправлені розпачем,
І вони будуть сильнішими,
Від справжнього пострілу.
Тому просто вернись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807502
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.09.2018
автор: Сюзанна Мотрук