Спини мене, як на скаку коня,
Я так люблю, як не любив ніколи.
Ти моя доля - золоте зерня,
Ти моя ніжна квітка матіоли.
Ти в серці бережи, що є в душі,
Не дай мені всі струни розірвати.
А я між нами збережу рушій,
Щоб подарив це щастя - покохати.
Можливо він мені це подарив,
Ти ж рушія не вмієш розпізнати…
Та я до тебе бережу порив,
З ім’ям твоїм прийдеться доживати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807618
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2018
автор: СЕЛЮК