Зірвався вітер, мов оскаженів.
Хитаються обшарпані дерева.
І на кущах виміщує свій гнів
Несамовита буря-королева.
Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,
Щоб згодом зародило буйно жито.
Важким крилом зашпортався в лісах -
Затріпотіли хвоєю ялини.
Зринає велич, плине в небесах...
Я подумки назустріч бурі лину.
Закрилось небо пеленою хмар
Та куполом тяжіє над землею.
Несе стихія жертву на вівтар
І покаяння я несу із нею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2018
автор: Тамара Шкіндер