У тихому болоті водяться чорти.
Але, якщо відверто, з ними я на "ти".
У тихому болоті давить злість кістки,
Розриває впевнено мізки на шматки.
В тихому болоті тихо до нестями,
Заповнюю цю тишу дурними цигарками.
Там жар спікає шкіру прямо до кісток,
Та мають вони вигляд червоних пелюсток.
У тихому болоті панує вічний страх,
І будь-яку надію він сковує у прах.
Лише там сум і відчай панує крізь віки,
В вогонь додають жару погані язики.
Із тихого болота виходу нема,
Тихе те болото темне, мов тюрма.
Єдиним співбесідником виступлять чорти,
Але, якщо відверто, з ними я на "ти".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807732
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2018
автор: DariaB