Не моя вина

Чому  ви  так  не  любите  євреїв?  –
спитав  мене  якось  заступник  мера,  –
Чого  тільки  вартують  „Меч  Арея“,
„Проект  Жи-2“  чи  „Ера  Агасфера“!..

Хоча  я  й  не  з  семітської  родини,
мені  у  світі  рівні  всі  народи
і  в  ставленні  конкретнім  до  людини
для  мене  визначальна  не  порода.

Не  грає  ролі  –  німець  ти,  китаєць,
поляк  чи  росіянин,  білорус,
жуєш  ти  сало  чи  черствий  окраєць,
мацу  чи  бульбу,  пиво  п’єш  чи  мус…

Для  мене  важливіша  поведінка,
аніж  національний  колорит.
У  серце  як  запала  гарна  жінка,
то  чи  зупинить  вже  її  іврит?!.

Та  не  люблю,  як  брещуть  і  грабують,
по  трупах  вгору  лізуть  напролом
і  не  важливо,  що  від  тебе  чують  –
салют,  хелло,  добридень  чи  шалом…

Така  ось,  любі  друзі,  епопея,
де  ціла  купа  й  іншого  лайна…
Як  в  цім  портреті  вгледіли  єврея  –
у  тім,  пробачте,  не  моя  вина!

Я  дійсність  пропускаю  через  сито,
в  кулак  зібравши  власні  волю  й  хист.
Ліпить  мені  ж  ярлик  антисеміта
спроможний  лише  ярий  сіоніст.

25.09.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807755
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2018
автор: Олександр Мачула