Що ж ти осінь босоніж знову?
Черевички ж тобі купила.
Ти б погодилась на розмову,
Ми ж як сестри. Я заробила
І тобі їх дарую. Хочеш?
Прегарнесенькі як в Царівни!
Що ж босоніж ти зорі топчеш?
По красі ж ти не маєш рівних.
Один смуток в дощі вдягаєш,
Сукня латала, зовсім стара.
Матір Божу завжди чекаєш,
І вдивляєшся в сиві хмари.
На Різдво її рвеш лілеї,
І троянди всі зберігаєш.
Ця краса вся твоя для неї,
В день народження, що чекаєш.
Ти даруночки ж їй збираєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807826
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2018
автор: Відочка Вансель