Темний простір
Вже торкавсь мене
Від цього на тілі її
Білі плями мої
Як ще невигадана
Форма існування
І якщо забути той
Вівторок
То й форма
Спопеління в помиранні
І сп’яніння в
Відкритті
Листя як в картині
Пікассо набуло
Геометричних
Форм
Останнього
Листа
Якого не існує
Ти перша у світі
Частина мене
Котру закинуто на
Вічні білі плями
Лиш вві сні
Буваєш поруч
Ти спиш зі мною
Твій подих
Мою подразнив
Шкіру
Він зірвав
Усе
І мозок
Вибухнув
Моїми пальцями
Та плями лише
Білі Білі Білі
Якесь тепло
Яке намалювати
Не дано нікому
Із людей
Але тепер все
Зрозуміло:
Дзеркальні існують світи
Я це одразу зрозумів
Лиш не почувши твої
Кроки – ти
Лиш уявлення моє
Лиш дзеркало в мені
Розбити для
Якого є ще сили
Після якого
Буде вічний спокій
Але не буде
Вже тебе
Не буде твоїх
Плям Для яких
Лиш можна існувати
Тисячі років
І знати
Що через сотні літ
Я вдихну
Молекулу повітря
Яке колись
Торкалось твого тіла
Чи отримати
На шкіру краплю
Дощу,
Що стікала
По тобі
Обтікала білі плями
І я її спалю
У себе на тілі
За те що
Торкалась вона
А я лиш хотів
Вмирав від бажання
І гриз мотузки
Що нервують
Мій порух до неї
Не даючи зробити
Крок перший
До великих відкриттів
Якби із неї
Зняти ті
Кордони
Що шкірі
Не дають
Торкатися
Повітря
Котре до мене
Повернеться
І я його вдихну
І я її вдихну
І збурення
Моє до неї
Зламає орбіти
І в простір
На сонце
Земля полетить
Завершившись
Логічним
Переходом
Від твоїх плям
До моїх почуттів
І якщо Всесвіт
Однієї крапки
Прийме вид
То краплі ті
Повернуться вже
Скоро
І може колись
Частина мене
Зіллється з тобою
Народить новий
Вид законів
Від тяжіння
До земного
Існування у формі:
Ти, краплі і я
Три форми
Що зливаються
В моїх віршах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80783
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.06.2008
автор: Дмитрий Керн