Королевою я не стану та й корони - не на меті.
Звичайнісінька українка із родимкою на щоці.
Мої очі, як мед гречаний, брів - шнурочки до край чола.
Скільки весен цвіло у мене, хай загадкою буду я...
Не належу до перших леді, хоч в душі не один порив,
В перевазі - Богиня Лада із далеких віків-прадив.
Маю голос дзвінких цимбалів, водоспадів танець взяла.
Веселкову вдягла вишиванку до найкращого скрипаля.
- Хочеш яблука чи винограду, хліба, меду чи молока?
Подарую веселу пісню, хай злітає у небеса.
Маю вдачу з племен Амазонок - не лякатись хистких предтеч.
Бо немає слабкості жінка, як потрібно - то візьму й меч.
І у цьому - моя перевага. Королева - людина інша.
Я в кімнаті корону вдягаю, коли пишу свого вíрша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807860
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА