Промовляю

Промовляю  словами  до  Волі,
до  жменьки  рідної  Землі,
до  самої  Долі.
Промовляю  до  Вишиванки,
котру  вдягаю  зранку,
з  нею,  наче  ближче  до  Бога,
твердіша  стає  життєва  дорога.
Промовляю  до  Життя,
котре  дається  для  любові,
щастя  та  тепла.
Але  ж  буває,
обернеться  круговоротом  печалю,
де  сивого  волосся  гряда,
все  переверта.
Промовляю  до  сліз,
котрі  хочеться  стерти  навічно.
Не  смію  падати  з  ніг,
у  самоти  на  побігеньках.
Вірю,  що  схаменусь,
прокладу  Межу  між  тим,
що  не  збулось,
та  тим,що  у  мріях  народилось
та  у  снах  верзлослось.


Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/l_YVlOZdTvg  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807874
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2018
автор: Svitlana_Belyakova