Яке важке це тіло, яке важке буття.
Моя душа згоріла, вже попелу нема.
Розвіяна по світу знайшла місце своє.
Залишилася вітром, промінням от все.
До купи все збирати вже й ніколи
Й навіщо?
Минулого немає.
Розвіяно навічно...
Майбутнє дивна штука...
Мене в ньому немає,
Сьогодні ще живу я,
А завтра помираю.
Та попіл вічно все мандрує
І в ньому все живу я.
Знайшовши місце загадкове,
Себе знову створю я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2018
автор: Денисенко А.