Та́к тільки Вересень любити Жінку вмів,
даруючи себе, як стиглу Вічність...
В міждощових антрактах душу сонцем грів,
за плечі обіймав опалим листом...
Він зодягав її у золото дібров,
та загортав в осінній плащ зачудування...
Була, як Осінь, вічна їх любов,-
мовчанням найщирішого зізнання.
27.09.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2018
автор: Іванюк Ірина