Вабить небо блакитне до себе , ніжною ласкою,
Манить, загадково зливає на Землю розсип сезонного срібла.
Ниті незримі повисли над осінньою казкою,
Де горить червоним намистом на подвір*ї калина наша рідна.
Краю мій любий, на побачення я до тебе спішу.
Зустрічає первинний ій світ: річка і міст, неначе рідний поріг.
Світ чарівний - минулі роки - в пам*яті знов воскрешу.
Легко стає на душі, бо радість проситься в серце надійних доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808058
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2018
автор: Жора Гарпунов