Боже, намалюй мою душу
Своїми думками,
Щось сказати до світу мушу
Твоїми словами.
Ще навчи мене не мовчати,
Болем не карати,
Не карати себе думками, Своїми словами.
Залиш мені тільки пам"ять,
І мої сльози. О, Боже,
Розкажи, що зробив не так?
Подай мені хоча знак.
Залишився винуватим,
Любов"ю розіп"ятим.
Поцілувати б очі твої в останнє
І зникнути... стати порохом.
Хай розсипле безкінечна безодня
Мої думи на всі сторони.
Хай зустрінеться моя доля
З Господом, прискорено.
Життя чи смерть, - що болючіше?
Як записати внутрішній світ?
Хіба що музикою.
Найвищою, найпротяжнішою.
Сльоза сама капає... капає...
Висихає світ.
Не перейду межу.
Себе збережу.
Як зрозуміти тебе?
Себе?
Наляжу на серце журбою,
Може зустрінусь
З найвищим болем.
Ти не зрозуміла мене,
А я живу для тебе.
Мені вже і думати не болить...
Тільки щось в голові кричить:
Що зробив не так?
Подай, Господи, Знак!
(закінчено 09.2018р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808124
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.09.2018
автор: Михайло Небайдужий