Для горя немає віку –
Воно полином гірчить,
Немає для нього й ліків,
Хіба що, любов п’ючи.
Зупинишся на отому,
Хто є тобі дорогий,
Забудеш про біль і втому,
Пробачиш усі борги.
Коли ж заблукає серце
У темних душ лабіринт,
На рану – то сіль із перцем –
У друзі тих не бери,
Адже вони пізнаються
Завжди тільки у біді,
З тобою плачуть, сміються,
Є свідками всіх подій.
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808145
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2018
автор: Ганна Верес