Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806060
Копав яму другому Аїд,
давно вже сам у ній сидить,
далеко від Олімпу він живе,
зло світу творить і пришле.
Одразу і сам у яму поліз,
неприємностей в нього як бліх,
а хто другому викопує ями,
буде злитися в них до нестями.
Засідання планується в богів:
старих, нових, усіх світів,
хто бреше й гарбає чуже,
в калюжу сяде й носом загребе.
По морю йшли військові кораблі
старі, але все ж були бойові,
а що тепер із ними робити?
Чи напасти Аїду, втопити?
Весь флот тамтешній посилав,
за ними йшов, спостерігав,
але там повітрулі летять угорі,
побачать усе: де свої, де чужі.
Зіркі і гарні в дів летючих очі,
чарівні дзеркала, а ще й пророчі,
усіх зафіксують у профіль й анфас,
у русі, без руху, невдачі і фарт.
Як тільки минули мостові стовпи,
аж тут і свої військові човни,
для чого коритам ворожий ескорт?
Увесь, що там був і озброєний флот?
Свої кораблі узяли й повели,
хоч були образи і викрики злі,
послухали все і писали дівчата,
ох, буде комусь із чого реготати.
Старі кораблі – не вперше, ніяк,
бо тут вже і там – інформації старт,
як яму другому найглибшу копаєш,
то сам же із неї себе вигрібаєш.
Бо різною зброя усюди буває,
із нею завжди такий перемагає,
хто кроки з союзником знає вперед,
той виграє битви із злом, а ще герць.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808380
24.09.2018.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2018
автор: Светлана Борщ