Осінь обшарпану, осінь пригожу,
Зустрічі наші, печалі і дати
Тяжко святкую, та що там казати !
Тільки її дочекатись не можу.
Осені хочу, а бабине літо
Чим не дебют, чим для серця не втіха ?
Хай заарканить мене павучиха…
Буде судом павучиним судити.
Осінь, можливо, нахабна пора :
Липню і серпню раділося досі,
Раптом побачиш : це – осінь, це осінь
Фарби розводить і літо стира.
Раптом почуєш, відчуєш цей щем
(Кращих часів чи дождемо коли), –
Звуки печальні, прощальне “курли”
Нас зачерпне чи крилом, чи дощем…
Осінь святкую, а осінь сама
Вгостить вином мене, медом чи зіллям.
Ну, а яке вже настане похмілля
Бачити будем : ще буде зима.
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2018
автор: Оксана Осовська