Невже ти більше не прийдеш...,
Не станеш часткою душі...,
Двері серця не відчиниш... –
Прошу... подумай...! Не спіши...!
Теплом уже не доторкнешся,
Не розведеш в очах пожежу,
Коли пізніше схаменешся –
Вже все це буде недоречно...
Залишся, любий, на хвилинку, –
Поринь в таємнії думки...,
Впіймай солодкую родзинку
Із несміливої руки...
Відчуй терпкий нестримний погляд,
Палкий, неначе жар, холодний,
І вмить закам’янілий подив
Поставить запитання знову:
«Чи впевнений, що так простіше?
І краще буде для обох?
Що течія триматиме вірніше
Бурхливі хвилі, що тамують кров?»
І спогади навіють знову
Несказа́нні миті забуття,
А разом з ними – ніжную тривогу,
Що нам несе від щастя каяття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808333
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2018
автор: Searose