Де край Подільський - пагорби й долини,
Нічлави тихоплинна течія,
хатини чепурні і цвіт калини –
калинова колиска тут моя.
Тут кожне слово пісня колискова,
а кожна пісня – трелі солов'я,
неопалима купина казкова
таки квітує в сонячних гаях.
[i]Благословенний Богом будь до віку
маленький рай на ангельськім крилі!
Село моє найкраща в цілім світі
перлинка української землі![/i]
Іду до нього, наче до причастя,
до джерела цілющої води,
душа моя окрилюється щастям,
що я тут жив, що тут я народивсь.
Іду, околи рідні видивляю:
поля розлогі, пагорби стрімкі,
церкви, що куполами в небі сяють,
і чую голоси дітей дзвінкі.
[i]Благословенний Богом будь до віку
маленький рай на ангельськім крилі!
Село моє найкраща в цілім світі
перлинка української землі![/i]
Створено: серпень, 2018 року
Опубліковано:Гармонія (літературний альманах) -
Хмельницький: Стасюк Л.С., 2018. - С. 90 - 91.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2018
автор: Т. Василько