Знаю, українці - мій народ,
І я є мала його частина.
Скільки б не приходило заброд
Країна наша буде зватись - "Україна"!
Прапор синьо - жовтий майорить
Над полями, що нема їм краю,
Про небес безкрайнюю блакить
Я душею пісню заспіваю!
Ми - нащадки київських князів,
Козаків звитяжних правнуки і внуки...
Скільки вчених, математиків і співаків
Українок виховали руки!
І хоч зараз темні є часи,
Зрозумій для себе лютий враже:
Як своїх шаманів не проси -
Україна ще тобі покаже!
1 жовтня 2018 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808487
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.10.2018
автор: Юлія Еней