це монотонне тарахкотіння поетів, що читають лівацькі пісні
цей вічний голод любові що голить щетину соц мереж й змиває лушпиння смартфонів у водостік
цей уроборос наркоманів, що змінюють одне одного на архетипі заваленого сміттям балкона
ці долоні що тягнуться зорей коли ніч зачинає грати музику
ці строфи що сепаруються від постійного і єдиного текстуального потоку намагаючись оспівати життя ось так само як сепарується моя недолуга свідомість від сутності божества усіх людей і усі ми разом єдиним потоком людства якогось хуя сепаруємо себе від божества усесвіту
і цей нескінченний кровообіг коліс велосипеда безсмертя і безжиття
усе це раптом зупиниться
і не буде навіть тиші
відсепарованої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808560
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.10.2018
автор: Лажневський