О, музико, життя наснаго, серця!
Ти слухача несеш увись без крил.
Маниш до себе, наче птиць озерце,
В ясир береш без хитрості і сил.
О, музико! В душі гойдаєш хвилі
Не згірш од вітру, що веде русло.
І хоч міняєш напрямок і стилі.
Незрушно теплим є твоє чоло.
Видзьобуєш, мов просо курка, болі,
Мов кран, вантаж знімаєш із плечей,
До миру звеш, до праці, до любові,
Влетиш до вуха, сад росте з очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)