Іде осінній дощ, і краплі дощові
Малюють на калюжах концентричні кола…
Пожовклий, мокрий і важкий, листок із віт
Зірвавсь поривом вітру й падає додолу…
В гіллястому і ще зеленому кущі
Знайшли притулок від осінньої негоди
Малі коричнювато-бурі горобці
Й, цвірінькаючи голосно, ведуть розмови…
В густому верховітті вікових дерев
Шумить тихенько з потемнілим листям вітер…
В саду безперестанку дощ дрібний пере
Звабливі ніжні пелюстки осінніх квітів.
Змочили все й помили краплі дощові.
За хмарами ласкаве сонце причаїлось,
Не осяває усмішка сліпуча світ,
Не блискотить проміннячком на землю сміло.
Під парасолькою крізь дощ повільно йду,
Старанно обминаю дощові баюри
І слухаю спокійну музику дощу,
Що монотонно лине із небес похмурих.
16.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808665
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2018
автор: Martsin Slavo