Спитав у чарівної: завтра прийдеш?
Сяйнула усмішкою й ніжно: «авжеж!»
І завтра минуло, і літо відгуло…
Під листям опалим сліди чи знайдеш?
Тепер і не знаю: навіщо чекав,
Кого серед натовпу спрагло шукав?
В рожевім тумані повірив омані
І серцем незрячим в роках заблукав.
Себе вже питаю: чи серцем прозрів,
Чи іншою зіркою душу зігрів?
Та ж пошуки марні, та ж мрії захмарні…
Незчувся, невдаха! – уже постарів!
Отак і прожив?! Таж навіщо тоді
Давались у долю літа молоді?!
Одному є доля де щастя роздолля,
А доля моя – то круги на воді.
У пам'ять свою поринаю щораз,
Коли зустрічаю красуню в цей час.
Чи й ця гляне в очі і геть заморочить
Та вже не мене, а одного із вас?
03.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2018
автор: dovgiy