Все будить вітер озеро зі сну.
Переливаються у хвилях береги...
І не шумлять так буйно ситняги –
Не розколише пісня далину.
Верба зелена хилить голову сумну.
А тіні привидом клубочаться на дні.
Як місяць зникне в хмарній глибині –
Зоря розцвітить неба синизну.
Гаї над озером купають чари-сни,
В затишку журяться прив’язані човни
І весла з клена втоплені у сон.
Мовчить село... А в серці дзвін... акорди...
Зривається з грудей мажорний тон
І тінь віків колише буйно, гордо.
Паўлюк Трус
Вячэрні санет
Хвалюе ціха возера вятрынь.
Пераліваюцца у хвалях берагі...
І не шумяць так буйна сітнягі –
Не раскалыша песня далячынь.
Вярба зялёная схілілася на плынь.
А сцені ў цемені кудзеляцца на дне.
Як месяц кволы ў хмарах патане
І зацвіце ў зарніцах неба сінь.
Гаі над возерам купаюць чары-сны,
Ў зацішку журацца рыбацкія чаўны,
Кляновы вёслы дрэмлюць на вадзе.
Маўчыць сяло... А ў сэрцы звон... акорды...
Мажорны тон зрываецца з грудзей
І цень вякоў калыша буйна-горда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808712
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.10.2018
автор: Валерій Яковчук