Опалим листям перетліла пристрасть,
Цілунки змиті під дощем жовтневим.
Вже не така, яка була колись, я.
І ти вже не такий, мабуть, без мене.
Бо ми тепер уже по різні боки.
На різних хвилях й континентах різних.
Іще у снах роблю на зустріч кроки…
У відповідь мені шепочеш: пізно.
Дощ по шибкàх і сльози по обличчю.
А як у тебе? Сонячно чи хмарно?
До того світла ти завжди так личив.
А ми з дощем так пасували гарно.
Осінній сум і заметілі цвіту...
Тому, напевне, й парою не стали:
В мені не зміг ти засвітити світла,
А я тебе з дощами не звінчала.
©Н.Хаммоуда
2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2018
автор: Наталя Хаммоуда