* * *
Вступаю у світ листопаду,
По травах пониклих іду, –
В полоні осіннього ладу
З собою самùм не в ладу.
В прозорім гайочку свобода
Очам, а на серці – нудьга.
Жовтнева легка прохолода
Бадьоро на скроні збіга.
Опалості шурхіт спокійний,
Стікаючи плавно з вершин,
В невидимі шори надійно
Ховає бентеги душὶ.
Лікую себе листопадом,
По травах пониклих бреду, –
В полоні осіннього ладу,
З собою самùм не в ладу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808739
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.10.2018
автор: Сергей Дунев