мов корабельні сосни,
пнуся вгору і вгору,
чи стелюся плющем без опори,
лозою на вітрі б́`ю поклони –
а восени,
у врожаїв прибуткову пору,
у ренклодів моїх порожні крони
наскрізно
і неодмінно…
скільки намірів і зусиль покладено
на обживання пустель і чужих святинь –
все одно
у кінці коридору тьмяніє вікно,
і вологі кутки запрядено
туманностями павутинь
…може, уперті земні труди –
як сади молоді,
і ще не приспіла пора плодів?
сонце-квіти-любов-краса:
«збирайте скарби свої на небесах»
31.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808916
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.10.2018
автор: Валя Савелюк