Немає слів, щоб передати.
Як можна, все – таки, кохати.
Як у уяві малювати,
Все те, що хочеш відчувати.
Як на побачення летіти –
Забувши про усе на світі.
Як у обіймах зігріватись.
І, до без пам’яті, кохатись…
Як Його доторк відчувать…
З коханим в небесах літать!
Як в очі цілу ніч дивитись.
І як, прощаючись – журитись.
А як болить тоді розлука –
Це пекло, невимовна мука…
Як голос бажаний почути.
І вмить, про все що є. забути.
Як, повідомлення. чекати –
З рук телефон не випускати.
А хочеться ж так притулиться,
І так назавжди залишиться.
Немає слів. Німе мовчання -
Надія, Віра є, й... Кохання!
05.10.2018 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2018
автор: Валентина Рубан