Мова – квітка народу, її не ламай,
Хай викохує цвіт, прибавляє у рості.
В дні посухи дбайливо її підливай
І виполюй бур’ян, що краде її простір.
Українська – твоя? Хай з тобою встає,
Обшир довкруж вкриває пелюстяним пледом,
З року в рік насінини добірні дає,
Пахне сонячним променем, полем і небом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)