Коли мені наснаги не стає
Коли на душу... тільки завірюхи
Та вітер злий,
що так в мені не вщухне
Тоді твій час, о мово, настає.
Одна, одна... думки мої читаєш,
Та правиш слово
мудрістю та зіллям.
Збиваєш попіл від свавілля
Та відсіваєш те, що не бажаєш.
То не мої слова що погороду
Закинули до душ чужих, людских
Таких як я,
А може не таких
Та може душ із іншого народу.
Колиска моя, радість та смаки
Що відчуваю дивлячись на вроду,
Коли розквітне цвітом навіки
Велична мова, нашого народу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809023
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.10.2018
автор: Dema