Дощем вмиває рідну землю Осінь…
Додолу падає пожовклий з клена лист.
У лузі квітка все тепла ще просить,
Від холоду на вітрі, бідна, вся бринить.
Позаду вже зостались теплі ранки,
Натомість сиві хмари небо сповили.
Не зазирає Сонце за фіранки,
І так нестримно дмуть холоднії вітри.
Горять червоно-рясно горобини,
У лісі на пеньку дріма самотній гриб.
І смачно так смакує журавлина,
Манить мене собою у лісову глиб.
Не чути зовсім вже пісень пташиних,
Лиш одинокий крук озветься вдалині.
Зігріє мою душу чай з шипшини,
Коли вже скоро за вікном підуть сніги.
Анатолій Розумний
03.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809035
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2018
автор: Анатолій Розумний