В вечірніх сутінках мов розчинялись сквери,
Лист під ногами ніжно шелестів...
Я погляд твій впіймав — це погляд був пантери,
Я не злякався, я цього хотів!
Серед колон твій профіль дише миром,
У кріслі застигає мармур рук,
Серпанок місяця завмер над небосхилом, —
Сердець і потяга далекий перегук!
Ми вже, здається, разом цілу вічність!
А тиша далі все вивчає нас...
Цвіте у горщику конвалій біла ніжність,
Мабуть, забув про наше існування час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809056
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.10.2018
автор: Протоієрей Роман