В дитинстві мріяла літати,
в небо залюблена була...
Та довелось вчителювати
і не жалкую про це я...
Усе так склалось, як бажалось,
бо ж перша вчителька моя,
ніби літала...І здавалось
крила й мені вона дала...
З часом міцніли мої крила,-
несли у світ, у майбуття,
невичерпні я мала сили
і все складалось до пуття...
В житті були і сонце, й зливи,
були й надійні береги...
І я була, була щаслива,
все найцінніше берегла...
Мої літа, нібито листя,
з кущів й дерев вже опада...
Та ще мені життєву пісню
дарує осінь золота...
Життя - буття, скажу між нами,
бува й сльозами умива,
та переповнена плодами
підсумок осінь підбива...
Сльози,як перли на калині,
осіннім вітром замету...
Вчительці першій і родині
вдячна за щирість й доброту...
Не передать усе словами,
що відчува моя душа,
я переповнена думками,
вкладу у нового вірша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809075
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.10.2018
автор: геометрія