[youtube]https://youtu.be/I2TChxRLeQQ[/youtube]
Поч. 20 сек.
Сизий туман гори огортає
І понад ними повільно пливе.
Високі смереки оповиває, 2 р.
Та дарує їм краплини роси.
А неподалік білокора берізка
Самотньо в чистім полі росте.
Пожовтіли її зелені листочки 2р.
І один по одному їх вітер рве.
Програш.
-Берізко, чого ти сама- одинока?
Чому серед поля одиноко ростеш?
Де є твоя пара? Твоя половинка? 2р.
Чому не шукаєш, а самотньо живеш?
-Не маю пари, бо така моя доля,
Хоч грішною ніколи і не була.
Тут виросла я серед чистого поля, 2р.
А польові квіти, то розрада моя.
Сизий туман гори огортає,
Понад долиною низенько іде.
Білокору красуню він обіймає 2р.
І вдалину за обрій повільно пливе...
Програш.
Чому то є так на цім білім світі,
Чому то, Боже, буває доля така?
Коли дівчина, як троянда в цівті, 2р.
Та пари не має і тужить сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809078
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.10.2018
автор: dashavsky