Виплив день із мороку нечутно,
Запаливши клени багрецем,
І дощинки скрапували смутно
Осені заплаканим лицем.
Сумувала осінь за сліпучим
Літом, що яріло й одцвіло,
Переймала громом з хмари-тучі,
Літечко ж за веснами пішло.
Драма ця повторена укотре,
Ця печаль-розлука вікова:
І прощання з літом незворотне,
Й ностальгія осені, й зима...
У дощі рясного падолисту
З усміхом дитинним увійду...
Відспівала дзвонами Пречиста -
Віру і надію віднайду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809136
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.10.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)