Мій світ - це гори, по яких блукаю,
зодягнуті у пір'я індіанців...
Заходжу в глибину, іду по краю,
вклоняюся осінньому багрянцю.
і сон, неначе фантастичний човен
в артеріях тече, де швидкість течій
збиває з ніг. Я дихаю на повну
І стверджуюся в світі заперечень.
* Вірш складений експериментально - а саме зі слів-асоціацій колег на мій малюнок. Тому зовсім несподівані (навіть для мене) присутні тут порівняння і слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2018
автор: Окрилена