Осіння елегія

Погідно  на  душі  і  з  тугою  у  серці
узгоджені  часи  і  дні  календаря.
На  фініші  літа,  і  павутина  рветься,
і  канули  ключі  за  обрій,  за  моря.

Міняється  сезон  і  запанує  осінь
у  бабиній  фаті  та  у  її  красі
як  це  було  колись  і  не  минає  й  досі
росою  на  траві,  журбою  у  росі.  

Останнє  прощавай  і  лебедина  пісня  
розтане  як  луна  у  далині  чужій.  
Зів’ялі  пом’яки  і  сивий  деревій  
нагадують  усім,  що  настає  завізна
пора  на  врожаї  і  сумувати  пізно
за  тим,  що  одцвіло  у  пам’яті  живій.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809265
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2018
автор: I.Teрен