Від діда й прадіда завжди був українцем,
Ростив на полі золоті хліба.
І ніс до хати хліб, немов гостинець -
Три колоски, як тризуб із герба.
Мені врожай давався через працю,
У поті і крові родився хліб.
Він у роду для нас багато значив,
Бо ми вкладали душу в кожен сніп.
Між колосків виднілися волошки,
Були і маки, мов застигла кров.
Стерня нам посміхалася потрошки
В відлунні оксамитових дібров.
Земля мені шептала: «Добре, сину!
Запам’ятай, що я скормила Вас.
Люби, як матір, рідну Україну,
Її сьогодні відстояти час».
Я – українець, брат я із полями,
Живу на волі, бо прийшов мій час.
Жити не хочу більш під москалями,
У нас недавно час новий почавсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809309
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2018
автор: СЕЛЮК