Ми часто жаліємось на якісь речі,якими незадоволені. Ми шукаємо різні,абсолютно невагомі причини,щоб скаржитись на наші умови життя,людей,які нас оточують,навколишнє середовище,яке не завжди до нас ставиться так,як нам хотілося б..Наша сучасність являється дуже суперечливою,повною жорстокості,ненависті й людської байдужості, та водночас оточує добром і любов'ю... Здавалося б,просто якийсь абсурд,але саме в такому світі ми живемо зараз...
Люди щодня кудись поспішають,думають,здебільшого,тільки про роботу,домашні справи,але за цією завісою буденності не помічають,як швидко пролітає життя.
Чудовим прикладом про перевтілення людського життя в буденність,вічні робочі й домашні справи,яких завжди дуже багато і треба обов'язково робити.
Оповідання Франца Кафки ''Перевтілення'',в якому головний герой Грегор одного дня перетворився на комах,з твердим панциром,вісьмома ніжками,ротом без зубів...
Та він навіть не взяв до уваги свій зовнішній вигляд,він хвилювався за те,що запізнився на поїзд,що його насварить начальник з роботи ,що потрібно заробляти гроші для сім'ї...
Спочатку рідні з розумінням поставилась до Грегора,вони позабирали меблі з його кімнати,щоб було зручно повзати по стелі й стінах,годували рештками їжі,а потім починали закидати його кімнату всяким мотлохом,забували приносити їжу,били,коли той вилазив за межі своєї кімнати...Від знемоги й голоду Грегор помер, а його комашине тіло викинули на смітник.
А що б сталося з людиною в такому випадку,що б призвело до таких плачевних наслідків? Взагалі,що важче,бути комахою чи все таки людиною???
Ми бачимо щодня,як людство помирає,настають страшні часи,у світі починають панувати роботи,люди ладні вбивати за зелені папірці,вгризатись одне одному в горлянки заради блискучих камінців...Люди забули про людяність,милосердя,кохання,взаємоповагу... Я вважаю,що такі люди вже стали нікчемними комахами,адже про таких ніхто не згадає,а навпаки закопають аби-де та зроблять їх невдахами та виродками...
Взагалі,людиною бути важко... Важко старатись не жити буденністю,а ще й бачити щось прекрасне довкола,важко бути справжнім,коли тебе стараються гнобити й заморювати труднощами,коли хочуть підкупити,зробити злодієм чи бандитом...
Важко кохати,коли бачиш, як торгують собою дівчата, коли хлопці звертають увагу на мальованих моделей з черствим серцем,а вірні й люблячі дівчата без пари...
Важко боротися,якщо навколо все можна підкупити,а зусилля й щирі старання часто нічого не значать...
Але те відчуття,коли ти залишаєшся ЛЮДИНОЮ,всупереч всім бідам й труднощам,легкою хвилею несе нас у світ...
Друзі,не знаю,чи сподобається Вам така проза,написала,те що відчувала, і плюс трішки вражень від прочитаного твору... Залишайтесь людьми і не перетворюйтесь на комах будь-ласка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809346
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.10.2018
автор: Лілія Левицька