бути поряд з тобою
то нарікати себе на постійну небезпеку
різкого похолодання чи шороху осіннього листя
слухати вранішну тишу
та стукіт твого другого серця нашого світу
бути поряд з тобою
то боятись аби твої сни різко обривались
мов переспілі осінні яблука
боятись світанку та вібрацій чужих голосів
що можуть зненацька тебе розгойдати
скільки б хотів ще дізнатись про тебе
подолати усі заборони й прикордонні пости
скільки б ще хотів перетнути доріг
тримаючись руками за твої гірські хребти
аж страшно уявити скільки всього
нас тримає на цьому небосхилі
коли б падав у прірву
то тільки з тобою
тільки такі жінки як ти
можуть підносити до неба
тільки такі вміють робити поглядом тепло
я давно не шукаю таємних інтриг
не блукаю поміж холодних стін та протягів
намагаюсь тримати дистанцію та вірити в бога
але часом шукаю поглядом людей
котрих раніше знав у цих містах
стараюсь дихати рівно тримаючи в тиші свій пульс
та інтонацію словесних вистрілів
я давно вивчив цю музику напам'ять
уже вивчив усі закапелки твоїх губ
мрію про нашу історію
так цікаво що там попереду
куди заведуть нас ці ледь помітні стежки
бути з тобою то вірити в правду
мати доволі небагато але те що потрібно
мати тепло
мати любов
подаруй мені ще неназваний світ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809412
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2018
автор: Роман Штігер