Вже жорна світу все перемололи
Спеклись хліби. А я все тут. Одна
Моє віками вистраждане горе
Ти сонцем крутиш у своїх руках
Любов стрічаєш. тиху й боязку
А серце в мене втомлене й незряче
Любов у ньому - паросток бузку
Вже дощ минув а воно плаче й плаче
І ось ти йдеш. А я стою. Й ні кроку
Не ступлю в вир п'янкого водограю
Вві сні тебе цілую ніжно в щоку
А наяву від погляду згораю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809464
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2018
автор: Sindicate