Писати вірші – це не фіглі римувати,
Що прийдуть в голову писакові навгад,
Складати вірші – гостре скло збирати
І серце стиснути своє, немов гранат!
Видушуючи на папір багряне,
Ось, брате, в чому таїна,
Хоч і читач добром тебе спом’яне,
Та він не зна, яка того ціна.
То – загадкова й незбагненна ноша,
То – душу обколоти в будяки,
Писати вірші – то є Кара Божа,
Якщо це Вірші, а не забавки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809512
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: Протоієрей Роман