Ти спитаєш, чого мені треба?
Відповім - «Дуже просто, лишень...
Вже і зрада була (як ганебно),
Вже і серце було за мішень.
Від брехні вже пеклася довіра,
Від самотності серце гуло.
І від сильних плечей вже боліло
Десь несильне жіноче крило.
Я вже чула образи ганебні
Після слів «не ображу у вік».»
Ти спитаєш, чого мені треба.
Дуже просто - лишень Чоловік.
09.10.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2018
автор: Вікторія Мамульчик