Шкода, що люди дуже часто
Вже не рахуються з людьми.
Усі за себе - як би краще,
Але ж згадайте хто є ми.
Шкода, що правда вже не правда,
І справедливість вже не та.
Шкода, що крайня кожна хата,
І кожна істина слабка.
Та я не вчу вас, не повчаю,
Я, певно, в точності як ви,
Тому й за впевненість благаю:
Ми - люди, будемо ж людьми.
20.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809581
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2018
автор: Вікторія Мамульчик