Земля ввійшла новою в холоди.
Змінила і характер свій, і колір.
Людей, хто б де не був, де б не ходив,
З теплом здружила, а дерева – голі!
Їм кожушанок, печі не дала,
А літні сорочки позабирала.
І ось ці обікрадені тіла
Морозний випробовує параліч.
Та дивно, що дерева все терплять.
Підспівують вітрам в січневім пеклі.
І, певно, за цю витримку земля
Одарить знову одягом гілля,
Хоча тоді й без нього буде тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2018
автор: Ніна Багата