Без вас мій ранок кожен і обід,
І вечір теж не висвітлений вами.
Ви мій солодкий недосяжний плід,
Сльозою вмитий, витертий вітрами.
Ви мій неспокій, що з душі проріс,
Моя туга, що рухається кров’ю.
Мій вічний голод, що росте, мов ліс.
Хоч раз та угасіть його любов’ю.
Засійте радість у моїм нутрі.
Спаліть на вугіль всі свої вагання.
Зловіть для мене у ріці Дніпрі
Ту рибу, що виконує бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)