Ще напишеш на прив`ялім листі,
сагу міста. Потім вже - сніги…
А сьогодні – ще калин намисто,
І небес високі береги.
Тиша в розцяцькованім жупані,
Під розв`язку, фініш, епілог,
Мов гостинна пишнотіла пані,
Наливає келихи на двох.
В них – меди повітря. Вип`єм дзвінко.
Вечір буде нам за скрипаля.
Знаєш, осінь – Всесвіту родзинка,
Від якої світиться земля.
Будемо ж, прощаючи, любити,
Так, як любить сонце виноград,
Будемо ж у осені просити,
Мудрих і довершених порад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809844
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2018
автор: Стяг